На створення цієї статті автора наштовхнули не публікації найсвіжіших досліджень і не нові рекомендації з лікування захворювань, а фільми. Існує безліч фільмів, що мають наукове підґрунтя та розповідають про здоровий спосіб життя, однак ті, з якими ми вас познайомимо, змушують поглянути на харчування дещо з іншого боку.
Саме цукор, не жири, не холестерин, не сіль, червоне м’ясо чи вуглеводи, саме цукор є однією з основних загроз для вашого здоров’я. Підвищене споживання цукру спричинює ожиріння, яке, в свою чергу, є фактором ризику діабету 2-го типу, що призводить до серцево-судинних захворювань. Ну і як же не згадати про згубну дію цукру на здоров’я ваших зубів.
Протягом більше ніж 40 років суспільство вважало вживання великої кількості жирів найбільшим ворогом здоров’я населення. Здорове харчування стало жертвою політиків та популяризованих думок і лише зараз потроху починає ставати на ноги. Перед нами постає не просто маленька проблемка, що потребує незначної корекції, а справжня перепона на шляху, яка змушує кардинально змінити напрямок руху.
Такої думки дотримуються деякі вчені і не тільки. Нещодавно прихильники цієї точки зору зняли два фільми: That Sugar Film у Австралії та Sugar Coated у Канаді.
Погоджується з ними і автор третьої стрічки під назвою Sugar Rush, Джеймі Олівер – відомий британський шеф-кухар, у фільмі якого цукор постає винуватцем більшості хронічних захворювань. Джеймі Олівер показує скільки насправді вживають цукру на день британці та їхні діти, і запевняє жителів туманного Альбіону прийняти податок на цукор ( 5 пенсів з кожної проданої пляшки солодкого безалкогольного напою повинні передаватися у фонди боротьби з ожирінням та організації, які займаються просвітницькою роботою щодо здорового харчування та здорового способу життя).
That Sugar Film
Серед цих трьох фільмів That Sugar Film – найбільш розважальний. Він простий з наукової точки зору, водночас найсмішніший та має найбільшу глядацьку аудиторію. Цікавість до фільму пов’язана з тим, що автори візуалізують багато простих речей. Одна справа почути, що середньостатистична дитина у Сполучених Штатах з’їдає 32 чайних ложки цукру на день, і зовсім інша – побачити цей величезний об’єм на власні очі.
That Sugar Film схожий на документальний фільм 2004 року Super Size Me, у якому автор стрічки протягом 30 днів їсть лише їжу з МакДональдсу. Однак цього разу, ворогом виступає цукор: автор вживає 40 чайних ложок цукру на день протягом 60 днів, якщо бути точним. Найбільшою цікавинкою цього фільму є те, що режисер не їсть цукерок чи морозива, і навіть не п’є солодкі напої. Він вживає лише ту їжу, яка вважається здоровою, на зразок йогуртів, соків та батончиків з мюслі. Також він відмовляється від снеків і, натомість, з’їдає замість них відповідну кількість цукру.
Результати такої зміни раціону були невтішними. В кінці експерименту шкіра головного героя стала значно гіршою, він набрав вагу, втратив мотивацію до тренувань, страждав на перепади настрою, а лікар сповістив йому, що він стоїть на вірному шляху до діабету.
Проблема фільмів такого типу в тому, що це дослідження однієї людини, її власний досвід. Проте, у фільмі доволі багато коментарів експертів, що оживають на етикетках продуктів і пояснюють особливості здорового харчування. Також про вплив цукру на організм та історичні факти про цукор розповідають британські актори. Усе це разом створює досить цікаве видовище.
Sugar Coated
Якщо That Sugar Film найбільш розважальний, то Sugar Coated його похмуре та прискіпливе уособлення. Через безліч інтерв’ю експертів, з яких складається майже весь фільм, ми дізнаємося, що цукор – справжня загроза для нашого суспільства. І якби не величезні виплати компаній-виробників політикам, цукор був би визнаний ворогом №1 вже дуже давно. Також автори стверджують, якщо не змінити щось у найближчий час, цукор зруйнує усю систему охорони здоров’я.
У обох фільмах, основна думка одна й та ж: у середині 70-х років дослідники та політики припустили можливість того, що надмірне споживання цукру може бути дійсно шкідливим для здоров’я. Але цукрова індустрія, за прикладом тютюнових магнатів, проявила майстерність у суспільних маніпуляціях і зробила все, що було в її силах, щоб приховати відповіді на питання про шкідливість цукру. І навіть більше, ці компанії виділили величезні фонди дослідникам, які стверджують, що цукор не відіграє жодної ролі у розвитку ожиріння та інших проблем зі здоров’ям, а справжня проблема криється в тому, що люди вживають занадто велику кількість калорій чи забагато жирів.
Автори фільму критикують висловлювання про те, що найстрашніші продукти – це висококалорійні продукти. Наразі існують докази того, що жири звинувачували несправедливо. Низькокалорійні продукти часто гірші на смак і виробники намагаються покращити його шляхом додавання цукру.
У фільмі знімається Гері Таубс, скандальний журналіст, який багато років тому почав запевняти людей у небезпечності цукру. В 2002 році у Нью-Йорк Таймс вийшла стаття, яка наробила багато галасу. У ній Таубс запевняв, що коли його слова підтвердяться, то всі працівники медичної сфери Америки відчуватимуть себе, як у жахливому сні, ніби вони стоять голі посеред Таймс-Сквер. Також у стрічці бере участь Роберт Люстіг, професор медицини Каліфорнійського університету у Сан Франциско. Професор без зайвих вагань стверджує, що старі принципи здорового харчування повинні бути повністю переглянуті, адже вони неефективні.
Ще однією визначною особистістю у фільмі став Йоні Фрідхофф, професор медицини з Оттави, що у Канаді, який займається лікуванням ожиріння. Протягом багатьох років він постійно повторював, який згубний вплив на наший організм спричинює вживання цукру. У фільмі Фрідхофф відкрито критикує Канадську систему боротьби з ожирінням за те, що вона отримує фінансування від компаній-виробників фаст-фуду та безалкогольних напоїв. Також він зазначає, що Серцево-інсультний фонд – канадський аналог Американської асоціації серця – зловживає суспільною довірою під час схвалення продажу цукровмісних продуктів харчування.
Незважаючи на все, наприкінці фільму нас чекають хороші новини – члени Серцево-інсультного фонду взяли до уваги озвучені думки і припинили програму зі схвалення продуктів харчування. Отже, експерти помилялися, але завдяки людям, які не злякалися поширити нові ідеї, тепер ми знаємо правду. А майбутні зміни – це лише питання часу.
Після перегляду у багатьох глядачів залишаються суперечливі враження. Адже люди уявляють роботу справжніх науковців не як створення застережень стосовно предмета їх досліджень. Таубс, Люстіг та Фрідхофф скоріше першопрохідці. Вони мають певні докази, що підтверджують їх правоту, але водночас дивляться на всі ці результати через збільшувальне скло. У сфері, де все настільки заплутано, що майже кожен продукт можна пов’язати з ризиком розвитку раку, досить легко сформулювати певну теорію та зациклитись на ній. 
Цукор викликає рак? – Існують певні докази. Цукор викликає ожиріння? – Так. Діабет? – Майже точно.
Насправді, існує безліч досліджень, які свідчать протилежне. От така суперечлива природа досліджень та недосконалість науки в цілому. Тож рішення, до якого табору пристати, залишається тільки за тим, хто ці результати оцінює. Деякі науковці досить довго вагаються перед тим, як остаточно визначитися з вибором. Інші в цей час роблять собі ім’я і навіть не бажають слухати опонентів, а лише примушують засоби масової інформації та політиків поширювати їхню думку серед населення.
Такі науковці не підкуплені фармацевтичними компаніями, проте скуті не менш сильними путами. Вони дотримуються своєї теорії так суворо і чітко, що в результаті, жодні нові докази не можуть примусити їх змінити свою думку.
Тим не менш, даних стає все більше і більше, і схоже, що противники цукру мають рацію. Скоро вони перейдуть із опозиції до панівної групи: у наступних рекомендаціях з харчування у США очікуються більш жорсткі стандарти щодо додавання цукрів у продукти. Схоже, ми повинні подякувати дослідникам, які попереджали нас весь цей час. І, звичайно, варто пам’ятати запеклі бої проти цукру, що точилися раніше і тривають до сьогодні. Дослідників у цій області вважали за психів, їх кар’єра руйнувалася, а дослідження закривалися.
У такому сенсі, ці фільми – чудове нагадування про те, що наука – це лише результат людської діяльності. Щоб займатися наукою потрібно бути трохи політиком, а в політиці, як і в харчуванні завжди багато незрозумілого.
Підготувала Анна Гециву
