У Британському дослідженні було виявлено гірші наслідки для здоров’я у людей з ожирінням, зокрема вищий ризик розвитку діабету, серцевих захворювань та смертності.
Результати великого когортного дослідження у Великобританії демонструють, що ожиріння без метаболічних порушень зрештою не є безпечним. Доктор Фредерік Хоу з університету Глазго в Шотландії з колегами зазначив, що серед 381 363 осіб, за якими спостерігали в середньому 11 років, саме особи з ожирінням без метаболічних порушень мали значно вищий ризик розвитку діабету (Відносний ризик (ВР) 4,32, 95% ДІ 3,83-4,89), атеросклеротичних серцево-судинних захворювань (ВР 1,18, 95% ДІ 1,10-1,27), та серцевої недостатності (ВР 1,76, 95% ДІ 1,61-1,92) у порівнянні зі здоровими людьми.
Як було визначено в онлайн-дослідженні «Diabetologia», у «метаболічно-здорових» людей був вищий ризик розвитку респіраторних захворювань (ВР 1,28, 95% ДІ 1,24-1,33) та смертності від усіх причин (ВР 1,22, 95% ДІ 1,14-1,31) і приблизно в однієї четвертої «метаболічно-здорових» людей з ожирінням виникали метаболічні порушення протягом 3-5 років.
Таким чином, ключовим моментом є те, що ризик розвитку небезпечних патологічних станів, таких як серцева недостатність та респіраторні захворювання, є підвищеним у людей з ожирінням, навіть якщо вони мають нормальний метаболічний профіль. Використання позначення «без метаболічних порушень» для опису цієї групи в клінічній медицині є оманливим та може призводити до зволікань у запровадженні необхідних інтервенцій.
Отримані результати разом із розумінням «нестабільної природи» ожиріння без метаболічних порушень, свідчать про те, що прагнення нормалізації ваги може бути корисним для людей із ожирінням, навіть якщо в даний час у них відсутні метаболічні порушення.
Стратегії зменшення маси тіла включають зміни способу життя, такі як дієта та фізична активність, супутня фармакотерапія з оцінкою ризиків або баріатрична хірургія при ожирінні високого ступеня.
Популяційне, перспективне когортне дослідження включало дані, отримані з Британського Біобанку, що складається з осіб загальної популяції Англії, Шотландії та Уельсу. Зріст і вага вимірювались підготовленим персоналом (індекс маси тіла (ІМТ) 30 кг/м2 і вище класифікували як ожиріння).
- Віднесення людей з ожирінням до категорії «метаболічно-здорових», передбачало наявність нормальних показників чотирьох з шести метаболічних маркерів: артеріальний тиск, глікований гемоглобін, ліпопротеїди низької та високої щільності, С-реактивний білок та тригліцериди. Учасники проходили обстеження в централізованій лабораторії протягом 2014-2017 років.
- З 381 363 осіб з бази даних дослідники виявили 35 103 із ожирінням без метаболічних порушень, що становило приблизно 9% когорти, а також 59 376 з ожирінням із наявними метаболічними порушеннями (15,6% когорти) та 208 625 здорових людей, які не страждають ожирінням (55%).
Доктор Хоу з колегами використовував моделі пропорційних ризиків Кокса для пошуку асоціацій, що пов’язують ожиріння, метаболізм та наслідки для здоров’я, коригуючи певні супутні фактори, такі як вік, стать, етнічну приналежність, куріння, споживання алкоголю, фізичну активність та дієтичні звички. Основними наслідками для здоров’я були цукровий діабет, серцево-судинні захворювання та смертність.
Дослідники зазначили, що ожиріння без метаболічних порушень, як правило, асоціювалося з меншим ризиком негативних наслідків для здоров’я, аніж ожиріння з наявними метаболічними порушеннями. Наприклад, «метаболічно- здорові» люди з ожирінням мали приблизно 1/3 ризику розвитку діабету в порівнянні з ожирінням із наявними метаболічними порушеннями (ВР 4,32 проти 12,86). Люди з ожирінням без метаболічних порушень, також, як правило, молодші, активніші та мають вищий рівень освіти.
- Суб-аналіз 8521 осіб, тривалістю в середньому 4,4 років, виявив, що у більше чверті «метаболічно-здорових» людей із ожирінням згодом виникли метаболічні порушення (точна цифра не повідомляється). Дослідники також зазначили, що 20% учасникам вдалось втратити вагу і позбутись діагнозу ожиріння.
- Водночас, суб-аналіз також виявив деяких «метаболічно-здорових» людей із ожирінням, які не мали підвищеного ризику виникнення несприятливих наслідків для здоров’я, принаймні в короткостроковій перспективі. Варто зазначити, що половина учасників залишалася «метаболічно-здоровими» після 4,4 років спостереження.
Дослідники не змогли дійти висновку, чи мали «метаболічно-здорові» люди з ожирінням однакові ризики, що й суб’єкти без ожиріння, або мали помірно підвищений ризик. Необхідно провести подальші перспективні дослідження, в яких доцільно детально розглянути це питання.
Ключові обмеження дослідження полягали в тому, що рівень глюкози в крові натщесерце та резистентність до інсуліну учасників не визначалися. Крім того, у дослідженні не розглядали інші потенційні маркери метаболічного здоров’я, такі як генетичні дані або госпіталізації з приводу захворювань.
Посилання на оригінальну публікацію:
