У вересні 2021 року Американський журнал клінічного харчування опублікував перспективний звіт, який викликав спалах у сферах епідеміології, фізіології та харчування. Лікарі та дослідники сперечалися в Твіттері, коментатори відстоювали та висміювали оприлюднений звіт, а непрофесійна аудиторія читала заголовки, такі як “Переїдання не є основною причиною ожиріння” та “Дослідники виявили реальну першопричину епідемії ожиріння”.
Провідний автор статті, доктор Девід Людвіг, зазначив, що за перші кілька тижнів із звітом у журналі ознайомилось понад 140 000 осіб, що, за його словами, є дуже високим показником для академічного журналу харчування.
Хоча деякі були в захваті від зазначеної у звіті інформації, спираючись на те, що ми маємо справу з давно назрілим оновленим трактуванням механізмів виникнення зайвої ваги та змін обміну речовин, запропонована модель та основні положення викликали запеклу критику.
Суперечливість звіту показує, скільки ще інформації потрібно обробити та систематизувати щодо того, як організм реагує на певні продукти харчування, навіть якщо всі сторони врешті-решт погодяться з основними положеннями щодо харчування та обміну речовин.
МОДЕЛЬ ВУГЛЕВОДНО-ІНСУЛІНОВОГО ЗВ’ЯЗКУ:
В даному звіті Людвіг, дослідник та ендокринолог з Бостонської дитячої лікарні, професор педіатрії та харчування в Гарварді, пояснює модель вуглеводно-інсулінового зв’язку та її зв’язок із ожирінням. Інсулін відіграє провідну роль у ланцюжку подій, що починається зі вживання вуглеводів з високим глікемічним індексом і закінчується накопиченням енергії, посиленим відчуттям голоду і, зрештою, накопиченням жиру.
Посилене відчуття голоду і зменшення витрат енергії породжує порочне коло, якому можна запобігти за допомогою дієти з низьким вмістом вуглеводів та низьким глікемічним індексом. При виборі між відмовою від хліба, або від масла, люди роками зосереджувалися на тому, щоб позбутися масла. Натомість, можливо, між цими двома продуктами, проблемним буде вживання хлібу, а не масла.
Справа не в тому, що люди споживають занадто багато калорій, і таким чином набирають зайву вагу. Навпаки, вуглеводи з високим глікемічним індексом починають гормональний шлях, який змушує наше тіло накопичувати занадто багато енергії, через що ми довше відчуваємо голод, і в результаті – більше їмо.
Людвіг зазначив, що нинішня провідна механістична модель – теорія енергетичного балансу не описує причину, а звертається до наслідків, що розташовані нижче за течією.
АРГУМЕНТ ПРОТИ МОДЕЛІ СПОЖИВАНИХ ТА ЗАТРАЧЕНИХ КАЛОРІЙ:
Людвіг разом із співавторами стверджують, що співтовариство з лікування ожиріння все ще діє в рамках моделі енергетичного балансу. Енергетичний дисбаланс випливає із закону фізики, що енергію не можна створити або зруйнувати тому, якщо ви поглинаєте більше енергії, аніж витрачаєте, вона безперечно має кудись піти. По суті, енергетичний баланс пояснює, що відбувається, коли люди набирають вагу, але причина даного процесу досі не є визначеною.
Роберт Лустіг, який описав подібну попередню модель гіперінсулінемії, що була причиною збільшення ваги у 2006 році, зазначив, що весь світ думає, що ожиріння пов’язане з моделлю енергетичного балансу. Отже, мова йде про модель споживаних та затрачених калорій, порушення якої можуть викликати два аспекти поведінки, такі як, обжерливість та лінь. Тому, ожиріння це індивідуальна провина кожної людини. Тобто, дієта та фізичні вправи необхідні для лікування ожиріння. Таким чином, будь-яка калорія може бути частиною збалансованої дієти.
І дійсно, останні дослідження та звіти свідчать про те, що стигматизація людей з ожирінням існує, що негативно впливає майже на всі аспекти життя, особливо у галузі охорони здоров’я.
У звіті також підкреслюється, що гормональні та метаболічні механізми знаходяться за межами впливу, це означає, що часто зусилля із дотримання дієти та фізичної активності можуть бути даремними. Люди з ожирінням не обов’язково мають проблеми з обміном речовин, так само, як інші можуть мати проблеми з обміном речовин при нормальній вазі.
Перспективний звіт Людвіга прагне переформулювати механістичну модель, яку він вважає частково актуальною, але існує обґрунтована думка, що моделі та соціальна стигма не є одним і тим самим.
КРИТИКА: ФОРМУЛЮВАННЯ АРГУМЕНТІВ ТА ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БАЛАНС
Критики стверджують, що автори вводять нас в оману, використовуючи модель енергетичного балансу, як основи неефективних рекомендацій щодо дієти для зменшення ваги.
Загальна рекомендація менше їсти і більше рухатися працює не дуже добре. Доктор Семюел Кляйн, директор Центру харчування Вашингтонського університету зазначив, що результати дотримання вищезгаданої рекомендації не є успішними.
Клейн разом з колегами вказують на наукове висловлювання Товариства ендокринології 2017 року про патогенез ожиріння для більш повного пояснення теорії.
Критики пишуть, що жодна із нових версій моделі вуглеводно-інсулінового зв’язку не надає механістично орієнтованої, перевіреної моделі, яка пояснює дієтичні пускові механізми розвитку ожиріння, за єдиним винятком зосередження на широко доступних, недорогих, калорійних, дуже смачних, оброблених харчових продуктів.
Доктор Хорхе Морено з Єльського університету, який спеціалізується на ожирінні, зазначив, що хоча низьковуглеводна дієта не є новою, вона безумовно буде сприяти схудненню, але покладатися лише на неї у лікуванні ожиріння було б легковажним.
ФУНДАМЕНТ НА СЬОГОДНІШНІЙ ДЕНЬ:
Ряд фахівців зазначає, що дослідження намагалося кількісно оцінити, що насправді впливає на споживання та витрати енергії і призводить до енергетичного дисбалансу.
Доктор Карл Надольський, спеціаліст з ендокринології з питань діабету, метаболізму та ожиріння, запевняє що патофізіологія ожиріння є дуже складною, і вона не вписується у своєрідне рівняння «енергоспоживання – енергозатратність», оскільки складності обох сторін цього рівняння є дуже значними.
Надольський зазначив, що енергетичний дисбаланс, безумовно, впливає на збільшення ваги. Він сказав, що люди накопичують жир, коли споживання енергії з часом перевищує енерговитрати організму, що зумовлює енергетичний дисбаланс. Натомість, як саме пацієнт усуває цей дисбаланс, і які продукти споживає, це інша проблема.
ЗАГАДКА ЩОДО ВУГЛЕВОДІВ:
Ось тут і вступають в дію вуглеводи. Автори зробили висновок, що, виходячи з їх моделі, дієта з низьким вмістом вуглеводів зменшить співвідношення інсуліну до глюкагону, посилить ліполіз та окислення жирів і призведе до зниження загального споживання їжі.
Вони також розкрили інформацію щодо того, що п’ятеро авторів отримують роялті за книги про дієти з низьким вмістом вуглеводів, а також консультувались із компаніями, які пропагують дієти з низьким вмістом вуглеводів. Людвіг написав і видав книгу, яка пропагує дієту з низьким вмістом вуглеводів, хоча він сказав, що ніколи не отримував гроші від харчової промисловості.
Автори припускають, що дієта з надмірним вмістом вуглеводів з високим глікемічним індексом призводить до зростання концентрації інсуліну після прийому їжі, більш високого співвідношення інсуліну до глюкагону, що поруч з низкою інших факторів (генетичні, гормональні, мікробіотичні, тип споживаних жирних кислот) призводить до більшої чутливості до інсуліну в жирових клітинах організму та до збільшення накопичення жиру.
ДОСЛІДНИЦЬКІ ДІЄТИЧНІ ВІЙНИ:
Щоб знайти підтримку моделі вуглеводно-інсулінового зв’язку великі, довгострокові, рандомізовані контрольовані дослідження людей, які дотримувалися дієти з високим або з низьким вмістом вуглеводів, показали б, що дієти з високим вмістом вуглеводів змушують їсти більше, зменшують витрати енергії і в підсумку зумовлюють накопиченню жиру. Але такі довгострокові випробування у контрольованих умовах (люди, які перебувають у клініці) важко проводити, оскільки вони складні з етичної точки зору, коштовні та ресурсомісткі.
Доктор Кляйн вважає, що більшість літератури чітко показує, що модель вуглеводно-інсулінового зв’язку не є правильною, і що її не існує.
Натомість, прихильники даної моделі запевняють, що література підтримує їх теорію, і закликають до майбутніх досліджень, щоб повноцінно перевірити модель вуглеводно-інсулінового зв’язку.
Мета-аналізи та огляди у підсумку показали, що низьковуглеводна дієта не дає значної переваги, але з часом призводить до незначної втрати ваги.
За словами Кляйна, будь-яка різниця у схудненні, ймовірно, пов’язана з вживанням меншої кількості калорій. При скороченні вживання вуглеводів, ви також скорочуєте вживання багато жирних продуктів з високим вмістом цукрів. Існують обмежені докази того, що дієта з наднизьким вмістом вуглеводів і високим вмістом жирів (ненасичених) може допомогти людям відчувати себе більш ситими.
МЕХАНІЗМ ДІЇ:
Центральним питанням у дискусії є розбіжності щодо ролі інсуліну. У статті інсулін є ключовим фактором (хоча і не єдиним), що сприяє накопиченню жиру, що, у свою чергу, зменшує наші витрати енергії та робить нас більш голодними. У теорії енергетичного балансу інсулін відіграє певну роль, але не провідну.
Критики також стверджують, що доказів щодо того, що дієта з низьким вмістом вуглеводів змушує організм витрачати більше енергії, недостатньо, так само як і доказів щодо твердження, що збільшення інсуліну є прямою причиною збільшення споживання їжі.
Більш того, доктор Кляйн запевняє, що початковий стрибок інсуліну відбувається не тільки з продуктами з високим глікемічним індексом, а навіть із невеликою кількістю будь-яких вуглеводів.
Лустіг зауважив, що інсулін впливає на витрати енергії, але в більшій мірі даний механізм обумовлений гормоном, який має назву лептин.
Він також зазначив, що у звіті відсутня інформація щодо ролі лептину, фруктози та її перетворення в жир в печінці, а також як вивільнення інсуліну може вплинути на три жирові депо (підшкірне, вісцеральне та печінкове). Перелічені аспекти зробили б цей документ набагато кращим, але концепцію доктор Лустіг вважає правильною.
КОНСЕНСУС ТА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД:
Існують певні аспекти, з якими більшість фахівців в галузі ожиріння, харчування та ендокринології є солідарними. Наприклад, скорочення вживання цукру та оброблених продуктів харчування і рекомендування пацієнтам споживати вуглеводи з низьким глікемічним індексом.
Заміна продуктів з високим вмістом насичених жирів та рафінованих оброблених продуктів на горіхи, насіння та оливкову олію, що не тільки допоможе схуднути не тільки вагу, але й значно покращить кардіометаболічні показники.
Доктор Карл Надольський зазначив, що допомогти людям знайти правильний підхід для фахівців є найважливішим, і це може бути дієта з низьким вмістом вуглеводів, або щось інше в залежності від індивідуальних особливостей.
Хоча існують розбіжності у формулюванні «легкодоступних, смачних» продуктів харчування як основної причини ожиріння, більшість погоджується з тим, що такі продукти, багаті на прості вуглеводи та некорисні жири. Кляйн зауважив, що існують також більш ефективні, недієтичні заходи щодо лікування ожиріння, такі як баріатрична хірургія, і вживання семаглутиду для зниження ваги.
Існує також багато інших чинників, що стосуються того, що люди їдять і як організм реагує на певні продукти: генетика, суспільне життя, гормональні відмінності, мікробіом кишечника тощо.
Правда в тому, що необхідно ще дуже багато дізнатись щодо того, як певні продукти впливають на наш метаболізм.
Кляйн зазначив, що регулювання споживання їжі – це нова наука, про яку людям відомо небагато.
Деякі фахівці кажуть, що академічний дискурс іноді може завадити об’єктивній оцінці проблеми ожиріння. Надольський здивувався, чому дане питання створює подібні суперечки, оскільки вони всі колеги та професіонали, тож необхідно просто об’єднатись і раз і назавжди вирішити цю проблему і надати якісні та вірні рекомендації.
Джерело:
David S Ludwig, Louis J Aronne, Arne Astrup, Rafael de Cabo, Lewis C Cantley, Mark I Friedman, Steven B Heymsfield, James D Johnson, Janet C King, Ronald M Krauss, Daniel E Lieberman, Gary Taubes, Jeff S Volek, Eric C Westman, Walter C Willett, William S Yancy, Jr, Cara B Ebbeling, The carbohydrate-insulin model: a physiological perspective on the obesity pandemic, The American Journal of Clinical Nutrition, 2021;, nqab270, https://doi.org/10.1093/ajcn/nqab270
