ДІЄТА ТА БАРІАТРИЧНІ ОПЕРАЦІЇ НА ШЛУНКУ ОБУМОВЛЮЮТЬ АНАЛОГІЧНІ МЕТАБОЛІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ Новини,Рекомендації по харчуванню

6101

Втрата ваги ймовірно спонукає покращення метаболізму у пацієнтів з діабетом

Пацієнти з ожирінням і діабетом 2 типу помітили значне поліпшення метаболічної функції після схуднення, незалежно від того,  чи досягнули вони результату за допомогою дієти або баріатричної хірургії.

 

Доктор Міхоко Йосіно з Медичної школи Вашингтонського університету в Сент-Луїсі з колегами зазначили, що на першому етапі 9-годинної триступеневої гіперінсулінемічної еуглікемічної процедури оцінки функції підшлункової залози при виконанні шунтування шлунку за Ру, втрата ваги була пов’язана із збільшенням пригнічення середньої продукції  глюкози на 7,04 мкмоль/кг безжирової маси за хвилину (95% ДІ 4,74-9,33).

 

В журналі «New England Journal of Medicine» повідомили, що середнє пригнічення вивільнення глюкози від базального рівня збільшилось на 7,02 мкмоль / кг безжирової маси за хвилину (95% ДІ 3,21-10,84) у тих, хто схуднув за допомогою хірургічного втручання – шунтування шлунку за Ру.

 

Під час другого етапу інтервенції із застосуванням своєрідного «хомута» підшлункової залози, збільшення середнього пригнічення вироблення глюкози досі суттєво не відрізнялося між тими, хто дотримувався дієти та пацієнтами з хірургічним втручанням, оскільки в двох групах спостерігалося зростання супресії на 5,39 (95% ДІ 2,44-8,34) та 5,37 (95% ДІ 2,41) -8,33) мкмоль / кг знежиреної маси за хвилину відповідно.

 

Обидва способи схуднення також призвели до збільшення вивільнення глюкози, стимульованої інсуліном: від 30,5 до 61,6 мкмоль / кг знежиреної маси за хвилину при дієті, і від 29,4 до 54,5 мкмоль / кг знежиреної маси за хвилину при хірургічному втручанні.

 

Збільшення β-клітинної функції вимірюється чутливістю β-клітин до глюкози, тобто відношенням швидкості секреції інсуліну до постпрандіальної глікемії крові, шо також було відмічено після втрати ваги після хірургічних або дієтичних інтервенцій.

 

Зокрема, β-клітинна функція збільшилась на 1,83 одиниці (95% ДІ 1,22-2,44) у тих, хто схуднув за допомогою дієти, тоді як у тих, хто переніс хірургічне втручання, спостерігалося середнє збільшення на 1,11 одиниці (95% ДІ 0,08-2,15), також без статистично достовірних відмінностей між групами.

 

Зниження глюкози в плазмі крові, а також рівня інсуліну при обох інтервенціях було однаковим. Доктор Самуель Кляйн з Вашингтонського університету зазначив, що це було досить неочикуваним, але не здивувало. Втрата ваги сама по собі позитивно впливає на метаболізм. Проблема полягає в тому, що для більшості людей, які страждають на ожиріння, процес схуднення є дуже важким і, в особливості, найбільш утрудненим є подальше підтримання нормальної ваги.

 

Кляйн наголосив, що незважаючи на те, що втрата ваги сама по собі є основним механізмом, який відповідає за позитивний ефект від шунтування шлунку, потрібно пам’ятати про значення цієї операції  як ефективного способу лікування для пацієнтів із ожирінням та діабетом 2 типу, що в свою чергу покращує стан здоров’я і якість життя, зменшує або навіть повністю усуває потребу в лікарських засобах проти діабету.

 

Аналіз результатів проспективного когортного дослідження із включенням 22 дорослих із ожирінням та діабетом 2 типу: 11 з них втратили вагу внаслідок дотримання низькокалорійної дієти, а інші 11 – ті, які перенесли шунтування шлунку. В середньому учасники обох груп втратили 17,8% та 18,7% своєї маси тіла відповідно.

 

Триступеневий гіперінсулінемічний еуглікемічний «хомут» підшлункової залози передбачав ін’єкції маркерів із стабільними ізотопами, октреотиду для блокування секреції інсуліну та інсуліну у зростаючій дозі кожні три години. Через два тижні учасників оцінювали за допомогою 7-годинного комплексного тесту після вживання страви із включенням продуктів з різних груп для вимірювання кінетики постпрандіальної глюкози та інсуліну, глюкози в плазмі крові протягом 24 годин, вільних жирних кислот та інсулінового профілю.

 

Клейн звернув увагу на те, що зазвичай вважається, що хірургічне втручання має метаболічні переваги, незалежно від втрати ваги, що підкріплюється високою статистикою післяопераційної ремісії діабету 2 типу .

 

Однак редактор журналу «New England Journal of Medicine», Кліффорд Розен та заступник редактора, Джулі Інгельфінгер, в супровідному коментарі редакції вказали, що дослідження було обмежене невеликою кількістю учасників, а також тим, що були включені лише процедури хірургічного шунтування шлунку. Вони також додали, що ці висновки не слід поширювати на виконання вертикальної гастрослівектомії, яка, безпосередньо, є найпопулярнішою баріатричною процедурою.

 

Тим не менш, це дослідження підтверджує, що ожиріння є патогенетичним двигуном резистентності до інсуліну, яка  в підсумку призводить до діабету 2 типу. Розен та Інгельфінгер також додали, що це дослідження в підсумку дає пряме і важливе повідомлення як для лікарів, так і для пацієнтів. Це повідомлення полягає в тому, що зменшення жирової маси будь-якими способами поліпшить контроль глікемії у людей з діабетом 2 типу.

 

Посилання на оригінальну публікацію:

Yoshino M, et al «Effects of diet versus gastric bypass on metabolic function in diabetes» N Engl J Med 2020; DOI: 10.1056/NEJMoa2003697.

ДІЄТА ТА БАРІАТРИЧНІ ОПЕРАЦІЇ НА ШЛУНКУ ОБУМОВЛЮЮТЬ АНАЛОГІЧНІ МЕТАБОЛІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ
0 votes, 0.00 avg. rating (0% score)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *