Ретельне вивчення гормону голоду (греліну) показало, що він впливає на те, як часто їдять тварини. При відсутності греліну вони можуть забути, коли востаннє їли.
Вчені виявили, що гормон, який впливає на те, як часто їдять тварини, також має вплив на пам’ять.
Результати дослідження, в якому вивчався цей вплив були опубліковані у журналі «Current Biology».
У шлунку людей і тварин виробляється гормон грелін. Він сигналізує як тваринам, так і людям, коли вони голодні і допомагає регулювати їх обмін речовин, але вчені дотепер продовжують з’ясовувати, як саме працює цей гормон.
Щоб дізнатись більше про те, як грелін впливає на голод, обмін речовин і пам’ять, дослідники з Коледжу USC Dornsife у співпраці із колегами з інших країн провели дослідження у лабораторних щурів.
Дослідники порушили здатність гормону греліну зв’язуватися з блукаючим нервом (нерв, який серед іншого надсилає сигнали від кишечника до мозку), а потім контролювали вплив на харчування та когнітивну поведінку щурів.
Керівник дослідження та автор-кореспондент Скотт Каноскі, професор кафедри біологічних наук у USC Dornsife зазначив, що щури почали їсти частіше.
Каноскі додав, що відсутність греліну, який подає сигнал до блукаючого нерва, не тільки порушила регуляцію глюкози в крові, але й сприяла збільшення ваги.
Професор Каноскі також зазначив, що це не впливало на те, скільки їжі споживали щури. Натомість, вони збільшили частоту прийому їжі, отже вони мали більше прийомів їжі, але з’їдали менше під час кожного з них.
Дослідники вважають, що підвищена частота прийому їжі пов’язана з погіршенням пам’яті. Запам’ятовування того, коли ви востаннє їли, впливатиме на те, як швидко ви знову зголоднієте. Це призвело до того, що щури почали їсти частіше.
Хоча щури могли пам’ятати, звідки вони взяли їжу, вони, схоже, почали забувати, що щойно їли. Їх шлунок також почав повільніше спорожнятися.
Співавтор дослідження Елізабет Девіс, яка також брала участь у дослідженні разом з Каноскі в USC Dornsife запевнила, що у тварин було порушено певний тип пам’яті, який називається «епізодичною пам’яттю». Це тип пам’яті допомагає вам згадати свій перший день у школі або те, що ви їли на сніданок учора.
Девіс додала, що вчені намагаються дізнатись більше про передачу сигналів греліну через блукаючий нерв, оскільки це може допомогти дослідникам розробити кращі методи лікування захворювань, пов’язаних із метаболізмом, таких як ожиріння та діабет, а також інших захворювань, таких як епілепсія та хвороба Альцгеймера.
Елізабет Девіс запевнила, що необхідно провести багато подальших досліджень для того, щоб дізнатися, як саме маніпуляції з передачею сигналів греліну через блукаючий нерв можуть використовуватись в медицині.
Посилання на оригінальну публікацію:
Elizabeth A. Davis, Hallie S. Wald, Andrea N. Suarez, Jasenka Zubcevic, Clarissa M. Liu, Alyssa M. Cortella, Anna K. Kamitakahara, Jaimie W. Polson, Myrtha Arnold, Harvey J. Grill, Guillaume de Lartigue, Scott E. Kanoski. Ghrelin Signaling Affects Feeding Behavior, Metabolism, and Memory through the Vagus Nerve. Current Biology, 2020; DOI: 10.1016/j.cub.2020.08.069
