Дослідники з Університетської групи харчової епідеміології проаналізували дані 500 000 суб’єктів і з’ясували, що споживання 25 г обробленого м’яса на добу (приблизно еквівалентно одному середньому шматочку бекону), асоційоване з підвищенням ризику розвитку деменції на 44%.
Результати аналізу також показали, що вживання деяких видів необробленого червоного м’яса, таких як яловичина, свинина чи телятина, навпаки може мати захисний ефект. Люди, які споживали 50 г необробленого мяса на добу, мали на 19% менше шансів захворіти на деменцію.
Дослідники проаналізували зв’язок між споживанням м’яса та розвитком деменції, розвиток якої починається у 5-8% людей після досягнення 60-річного віку в усьому світі.
Когортне дослідження під назвою «Споживання м’яса та ризик розвитку деменції» включало 493 888 учасників у Великобританії, і було опубліковане 21 березня в Американському журналі клінічного харчування.
Провідний дослідник Хуіфенг Чжан, доктор з Лідської школи продовольства та харчування зазначив, що поширеність деменції неперервно зростає в усьому світі, і дієта (як модифікуючий фактор) може зіграти важливу роль.
Дослідження, яке виконувалось під керівництвом професорів Лідської школи Джанет Кейд та Лора Харді, додає все більше доказів, що пов’язують споживання переробленого м’яса з підвищеним ризиком низки неінфекційних захворювань.
Команда вивчила дані «UK Biobank», що містить поглиблену медичну та генетичну інформацію про півмільйона учасників з Великобританії віком від 40 до 69 років, щоб дослідити зв’язок між споживанням різних видів м’яса та ризиком розвитку деменції.
Аналіз включав інформацію про те, як часто учасники споживали різні види м’яса (6 варіантів: від «ніколи» до одного чи більше разів на добу») протягом 2006–2010 років. Дослідження спеціалізовано не оцінювало вплив вегетаріанської або веганської дієти на ризик деменції, але воно включало дані людей, які зазначили, що не їли червоне м’ясо.
Серед учасників протягом загальних восьми років спостереження виявили 2896 випадків деменції. Ці люди, як правило, були старшими, мали фінансові проблеми, були менш освіченими, частіше палили, менш фізично активними, частіше та були носіями гена, який щільно пов’язаний з деменцією. Більшість людей, у яких діагностували деменцію, були чоловіками.
Деякі люди мали в три-шість разів більше шансів захворіти на деменцію через добре відомі генетичні фактори, але результати показують, що ризики вживання переробленого м’яса є однаковими, незалежно від того, чи була людина генетично схильна до розвитку захворювання.
Ті, хто вживав більшу кількість обробленого м’яса були менш освіченими, курцями, мали зайву вагу або ожиріння, споживали менше овочів і фруктів, більше насичених жирів, і в основному були чоловіки.
Споживання м’яса і раніше пов’язували з ризиком розвитку деменції, але, як вважають, це було першим масштабним дослідженням з тривалим спостереженням, в якому вивчався зв’язок між споживанням конкретних видів м’яса, їх кількістю та ризиком розвитку захворювання.
В усьому світі налічується близько 50 мільйонів випадків деменції, і щороку діагностується близько 10 мільйонів нових випадків. Хвороба Альцгеймера становить від 50 до 70% випадків, а судинна деменція – близько 25%. Розвиток цієї хвороби пов’язаний як з генетичними факторами, так і з факторами навколишнього середовища, включаючи дієту та спосіб життя.
Пані Жєнг зазначила, що необхідне подальше підтвердження, але напрямок розв’язання проблеми чітко пов’язаний із зазначеними рекомендаціями щодо здорового харчування, які передбачають менше вживання необробленого червоного м’яса, що може бути корисним для здоров’я.
Професор Кейд підсумував, що вивчення потенційних факторів ризику деменції, може допомогти нам зменшити показники цього хворобливого стану. Цей аналіз є першим кроком до розуміння того, чи може вживання певних продуктів вплинути на ризик розвитку деменції.
Джерело:
Huifeng Zhang, Darren C Greenwood, Harvey A Risch, David Bunce, Laura J Hardie, Janet E Cade. Meat consumption and risk of incident dementia: cohort study of 493,888 UK Biobank participants. The American Journal of Clinical Nutrition, 2021; DOI: 10.1093/ajcn/nqab028