Назад

ІНТЕРВЕНЦІЇ, СПРЯМОВАНІ НА ВТРАТУ ВАГИ НЕ ЗАВЖДИ ДОСЯГАЮТЬ МЕТИ, АЛЕ ЦЕ НЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО ВОНИ НЕЕФЕКТИВНІ

Стаття, опублікована у журналі «The Conversation», доктором Емі Ахерн і професором Джайлзом Йєо з Кембріджского університету вчергове обговорює тему, чому так важко втримати нормальну вагу після того, як ви її втратили.

Зазвичай кажуть, що 95% втручань, що мають на меті схуднення, не є ефективними. Натомість – це не відповідає дійсності. Прогрес поведінкових методів лікування (таких як когнітивно-поведінкова терапія ) у комплексній терапії ожиріння, а також вдосконалення фармакотерапії означає, що існує велика кількість підходів, які допомагають людям схуднути.

Насправді, умовно кажучи, втрата ваги є найлегшою частиною цілої історії. Проблема в тому, що коли ви припиняєте дотримуватися дієти або вживати препарати для схуднення, втрачені кілограми неодмінно повертаються назад.

Однак, це не означає, що дієти та інші методи лікування ожиріння – марна трата часу. Все далеко не так.

У недавньому дослідженні, результати якого опублікованому в журналі «Lancet Public Health», дослідники проаналізували учасників через п’ять років після того, як вони взяли участь у 12-ти або 52-тижневій програмі WW (попередня назва Weight Watchers – Спостерігачі за вагою). Незважаючи на те, що в більшості людей вага з часом повторно підвищувалася, у деяких учасників втрата ваги, в середньому близько 2 кг, зберігалася протягом п’яти років.

Навіть цей короткий час із зменшеною вагою може суттєво знизити ризик розвитку діабету, серцевих та інших захворювань, пов’язаних із надлишковою вагою. Але для людей із ожирінням та їхніх сімейних лікарів, повернення зайвої ваги може бути деморалізуючим.

Стигматизація навколо ожиріння, яка розглядає вагу людини як особисту відповідальність, що означає, що неуспішність лікування часто сприймається як особиста невдача. Це не правда. Отже, чому зайва вага повертається?

ВАШ МОЗОК НЕ ХОЧЕ, ЩОБ ВИ СХУДНУЛИ:

Є кілька причин, чому зайва вага повертається. По-перше, наш мозок не толерує втрату маси тіла. Він сприймає це як зниження наших шансів на виживання, тому робить усе, що в його силах, для збереження вашої ваги.

Коли ви втрачаєте вагу, ваш мозок знижує швидкість метаболізму (швидкість, з якою ваше тіло витрачає калорії). Реальність така: візьмемо в якості прикладу дві людини з однаковою вагою, одна з яких має стабільну вагу, а інша щойно схудла. Людині, яка щойно схудла, доведеться споживати менше їжі, щоб зберегти дану вагу.

Виявляється, за це значною мірою відповідає гормон лептин, який виділяється жировою тканиною. Одна з головних функцій лептину -повідомляти головному мозку, скільки жиру містить ваш організм. Чим більше у вас жиру, тим більше виробляється лептину. Отже, при схудненні, ваш мозок відчуває відповідне зниження лептину.

Цікаво і це доведено результатами досліджень, що якщо вводити додатково необхідну кількість лептину, щоб мозок думав, що ви не схудли, багато з вищезазначених змін, пов’язаних із втратою ваги, значно пом’якшуються. Лікування, заснованого на цьому механізмі, ще не існує, але є дуже перспективною можливістю для майбутнього.

Окрім біологічних причин, кожна людина з ожирінням має власну комбінацію психологічних, соціальних, екологічних та економічних факторів, які сприяють набору ваги. Більшість із них не зникає під час схуднення.

Люди з ожирінням, після того, як втратили певну кількість кілограмів, продовжують жити в середовищі, де енергетично щільна, бідна на поживні речовини їжа є широко доступною, активно рекламується, є дешевшою та зручнішою альтернативою. Соціальна діяльність часто зосереджується навколо їжі. Ми святкуємо з їжею, співчуваємо з їжею та використовуємо їжу як розраду та винагороду. Обмеження у харчуванні потребу свідомих рішень і значних зусиль.

Поведінкові методи лікування ожиріння, такі як комерційні групові програми чи когнітивно-поведінкова терапія, навчають нас стратегіям , які можуть допомогти нам впоратися з виникаючими проблемами, але не роблять схуднення легким. Ці інструменти також не є простим рішенням для складних проблем.

Щоденні стресові фактори та життєві події можуть негативно впливати на дотримання здорових звичок та розпорядку дня, які люди запроваджують, намагаючись схуднути, тоді як ліки, які впливають на біологічні фактори, діють лише в період їх споживання. Хірургія також допомагає радикально втручатися у з біологічні причинами, але біологія здатна на відсіч і при оперативній стратегії лікування ожиріння.

ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ:

Не варто очікувати, що одноразове втручання призведе до втрати ваги назавжди. Якщо взяти для порівняння ліки від високого артеріального тиску, які є дуже ефективними: ніхто не припиняє лікування одразу після нормалізації артеріального тиску, тому що артеріальна гіпертензія просто повернеться знову. Те саме стосується і схуднення при надлишковій вазі або ожирінні.

Ожиріння, можливо, можна найкраще охарактеризувати як хронічний рецидивуючий стан. Люди з ожирінням потребують довічного доступу до лікування та підтримки. Замість того, щоб відкидати ефективні опції лікування через повернення втраченої ваги, ми повинні бути чесними з людьми щодо того, чого можна очікувати від запропонованого лікування, і повідомляти про ймовірність потреби в постійній підтримці.

Зрештою, хронічні захворювання потребують постійного лікування.

У суспільстві переважає думка, що ожиріння – це проста для вирішення проблема: менше їжте і більше рухайтеся. Через даний стереотип, люди з ожирінням починають соромитися свого стану. Однак люди з ожирінням не є поганими, ледачими чи морально занедбаними; вони боряться як зі своєю біологією, так і зі своїм середовищем. Ожиріння – це не вибір.

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *